Андрій Кузьменко: Якщо Національна рада з питань телебачення і радіомовлення моніторила ефір, то моніторинг давав позитивні результати. Бо музика дійсно була, але вночі. А про україномовну продукцію взагалі говорити не доводиться. 95 відсотків українського продукту зараз – то є музика, зроблена в Україні, але російською мовою.

 

Бі-Бі-Сі: Противники квот в ефірі закидають, що мовляв, проблема в тому, що російська музика краща. Яка ваша думка з цього приводу?

 

Андрій Кузьменко: Ми ніколи не дізнаємося, якою є українська музика, якщо її не буде в ефірі, і в цьому біда. Російської музики дуже багато в нашому ефірі, і ми можемо в ній орієнтуватися. Я маю дані про те, скільки виробляється дійсно якісної музики в Україні, але ніде немає можливості її послухати. Тому про що говорити, якщо мало хто знає цей продукт. Застосувавши такі санкції до радіостанцій та телебачення, треба було ставитися до того серйозно, серйозно питати і серйозно моніторити. Воно виглядало анекдотично: якщо ти хотів почути українську музику, треба було вмикати приймач після 12-ї години ночі. Але в мене дуже двояке ставлення до того законопроекту: з одного боку, це черговий наїзд на українського митця, а з іншого – це може зіграти парадоксальну роль у нашій парадоксальній країні. Якщо тобі щось не нав’язують, воно може виплисти в абсолютно неочікуваному ракурсі, тобто тієї музики стане більше. Можливо, це на межі фантастики, але мені принаймні хотілося б так, я люблю фантастику читати.

 

Бі-Бі-Сі: Але минуло 20 років з часу створення українського культурного радіопростору, і в ньому українська музика так і не змогла утвердитися. Якщо якісної української музики виробляється достатньо, то виходить, що на радіо- і телестанціях сидять якісь зловмисники, які навмисно не пускають українську музику?

 

Андрій Кузьменко: Я думаю, що так воно і є. Можна назвати це диверсією загальнонаціонального масштабу.

 

Бі-Бі-Сі: Чому ж так, їх хтось підкуповує чи вони не люблять українське?

 

Андрій Кузьменко: Я думаю, набагато легше розмістити матеріал, який розкручений у сусідній державі і потенційно є хітом на величезній території Росії. Для чого в такому випадку ризикувати своїм ефіром і грішми, своїми рекламодавцями і розкручувати якусь не відому українську "білібєрду” – як вони люблять казати. Тому український митець проходить осторонь ефіру.

 

Я, наприклад, належу до тієї категорії артистів, музику яких не охоче беруть на радіостанції. На радіостанціях "Скрябіна” можна почути дуже рідко, може раз на день в кращому випадку, у гіршому – раз на місяць, або раз на життя. Тому я до тих законопроектів ставлюся з примруженим оком і через розчепірені пальці. Нічого доброго в останні років десять я від медіа не чекаю.

 

Тут замішано багато аспектів – український медіа простір дуже боїться представників шоу-бізнесу, які не подібні на загальну сіру масу. Такими групами за останні десять років виявилися "Квест Пістолс” – дуже якісна молодіжна група, яка в Україні абсолютно не прижилася. То є дуже парадоксальна річ, і вони мусили емігрувати до Росії, яка радо їх прийняла як яскравого представника чогось інакшого. Так само сталося з групою "Пающіє труси”, після того, як ми вчинили фурор на фестивалі "Нова хвиля” в Юрмалі, вони так само концертують по Росії. Все те сіре, що було створене за останні років 10-15, породило зворотній катаклізм: люди, яких вчили на низькопробному продукті, тепер вимагають того самого. І законопроект – це, можливо, передвісник отої примітивізації українського слухача.

Бі-Бі-Сі: Як вирватися із цього зачарованого кола?

 

Андрій Кузьменко: Атомна бомба, але на Україні її немає…

 

Бі-Бі-Сі: А якщо говорити серйозно, 50% квота – це було намагання підтримати і щось змінити, чи якісь інші способи?

Андрій Кузьменко: То не було намагання, то була мішура з боку попередньої влади, тому що Віктор Ющенко хотів видаватися таким собі національним героєм, але він не зробив нічого. Я думаю, Віктор Янукович тим більше нічого не зробить для так званого "умоднення”: продукт мови має бути модним, щоб люди тягнулись. Я свого часу вивчив польську мову не від примусу, а тому що в них була кльова музика і кльова література, мені хотілося пройнятися тим духом і знати із першоджерела.

 

Бі-Бі-Сі: Тобто, музика, що потрапляла у ту 50% квоту була поганою, не спрацювала, але натомість нічого кращого немає?

 

Андрій Кузьменко: Ні, вона не була погана, вона була не якісна. Тому що, застосувавши такі санкції до радіостанцій та телебачення, треба було ставитися до того серйозно, серйозно питати і серйозно моніторити. Воно виглядало анекдотично: якщо ти хотів почути українську музику, треба було вмикати приймач після 12-ї години ночі. Якщо б до того був нормальний підхід на державному рівні, а не просто ставили галочку: що так, є 50%, але їх ніхто не чує, тоді воно б давало свої нормальні цивілізовані плоди.

 

Бі-Бі-Сі: Чи чути якісь зустрічні цікаві пропозиції, як вийти з цієї ситуації?

Андрій Кузьменко: Я думаю, що без державних важелів то нереально зробити.

 

З Андрієм Кузьменком розмовляв Богдан Цюпин

 

 

На тему: